Чимало видань уже встигли опублікувати статті із провокативними заголовками на кшталт “Новий рік без шампанського” та “Коньяк зникне з прилавків українських магазинів у 2026 році”. Варто нагадати, що аналогічними заголовками рясніли стрічки новин наприкінці 2022 року — тоді споживачів лякали зникненням сирів: парміджано реджано, рокфор, фета. А ще раніше — наприкінці 2015 року — взагалі мали “зникнути” сотні товарів, назви яких містили вказівки на регіони країн ЄС.

Чому таке “зникнення” відбувається вже втретє, і до чого тут інтелектуальна власність? Уся справа в такому об’єкті інтелектуальної власності як географічне зазначення та поетапному впровадженні охорони європейських географічних зазначень в Україні відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС.

Географічні зазначення — це найменування певного географічного місця, що ідентифікує товар, який з нього походить через особливі якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження.

Основна маса європейських географічних зазначень почали охоронятись в Україні з набранням чинності її економічною частиною — починаючи з 1 січня 2016 року. А ось для таких товарів як сири та алкогольні напої було надано тривалі перехідні періоди (7 та 10 років відповідно) аби українські виробники мали можливість поступово адаптуватися до нових правил та змінити маркування.

Тож цьогорічні повідомлення про зникнення шампанського і коньяку пов’язані з тим, що 1 січня 2026 року закінчується перехідний період, що стосується саме алкогольних напоїв. З цієї дати виготовлені в Україні алкогольні напої не можна маркувати позначеннями, які вказують на походження цих напоїв з певних географічних регіонів ЄС: Champagne, Cognac, Madera, Porto, Jerez/Xérès/Sherry, Calvados, Grappa, Anis Português, Armagnac, Marsala, Malaga, Tokaj.

Тепер українські алкогольні напої, назви яких раніше містили вказівки на такі географічні регіони, мають носити видові назви (вино, ігристе вино, яблучне вино, бренді, настоянка, тощо).

Чому охорона географічних зазначень — це важливо?

Товар, що походить з певних регіонів, може мати особливу якість, репутацію чи інші характеристики. Особливості такого товару можуть бути зумовлені як природними факторами (кліматом, особливостями ґрунту), так і особливою технікою вирощування чи виготовлення продукції, яку місцеві майстри вдосконалюють та передають із покоління у покоління.

Зрештою, це не лише про економіку — географічні зазначення включають в себе і культурний аспект, відображаючи місцеві традиції, формуючи унікальність продукту та ідентичність регіону.

Тож цілком логічно, що географічні зазначення можуть набувати правової охорони. Це слугує інтересам як місцевих виробників, які зберігають репутацією продукції свого регіону, так і споживачів, які можуть свідомо обирати автентичні товари з відповідного регіону (наприклад, шампанське з регіону Франції Шампань) чи їх аналоги з інших регіонів (наприклад, ігристе вино з Одеси).

І навпаки — недотримання правил щодо географічних зазначень шкодить всім — споживач може бути введений в оману, помилково обираючи неавтентичний продукт, а виробник з відповідного регіону зазнає втрат через підрив довіри до відповідного найменування та оригінального продукту.

А який є вихід для українських споживачів та виробників?

Для споживачів один із аспектів проблеми щодо зміни маркування полягає в тому, що багато хто звик до старих назв продукції або навіть вважає їх назвами виду товару і не асоціює їх з географічним походженням. Тож тепер доведеться звикати до нових назв. Але споживачам панікувати не варто, адже зміни стосуються виключно написів на етикетці, а не складу чи способу виробництва самих товарів українських виробників. Тобто улюблені напої залишаються такими ж якісними та смачними, як і раніше. Тож поціновувач міцного напою з виноградного спирту, витриманого в дубових бочках на Закарпатті, який раніше позначався на етикетці як “коньяк”, тепер має шукати “бренді”. А от якщо такий споживач побачив на полиці пляшку з написом “коньяк”, то це продукт типу бренді, що походить з французької провінції Cognac.

А от для українських виробників, які раніше використовували на етикетках європейські географічні зазначення, тепер варто покладатися на довіру споживачів до їхніх брендів та працювати над впізнаваністю їхніх торговельних марок, дбаючи як про їх просування, так і про правову охорону. Адже попри те, що назви деяких напоїв зміняться, споживачі і надалі довірятимуть відомим перевіреним виробникам, що вже набули репутацію та впізнаваність на ринку.